Методи та прийоми (форми) роботи з батьками, діти яких є
здобувачами освіти НУШ( з досвіду роботи вчителів початкових класів)
«Родина є тим середовищем, де дитина повинна вчитися робити добро. Саме родина щогодини, щодня доторкається до духовного життя шкільного колективу. Заклад освіти не може обійтися без родини, моральна культура колективізму в багатьох відношеннях є плодами тих квіток, які квітнуть у родині».
Коли батьки віддають дитину до закладу освіти, то сподіваються, що вона потрапить до рук розумного, гуманного вчителя, який неодмінно забезпечить належне виховання. Але цього замало! Тільки за умови спільної, узгодженої роботи батьків та вчителів можна досягти великих успіхів у виховній роботі.
Будучи класним керівником та вчителем, ми цікавимося проблемами родинного виховання, особливостями та умовами виховання дітей у різних родинах, вивчаємо позитивний досвід, відмічаємо найбільш типові проблеми та недоліки родинного виховання, відшукуємо причини цих недоліків. Постійно проводимо освітню та виховну роботу з батьками, стараємося дати поради щодо родинного, а також громадського виховання. Бо у родині шліфуються найтонші грані людини-культурної особистості, людини-громадянина, людини-трудівника.
В наш час є величезна кількість сучасних форм, прийомів та методів по сприянню залучення батьків в освітній процес. Перегорнувши багато книг та перечитавши на інтернет-сторінках безліч наукових матеріалів, з безмежного різноманіття сучасних форм ми вибираємо найбільш дієві, цікаві методи та прийоми роботи з батьками, діти яких є здобувачами освіти в НУШ.
Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія Нової школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.
Педагогіка партнерства – це один із ключових компонентів концепції НУШ, яка базується на партнерстві між учнем, вчителем та батьками. Основа педагогіки партнерства – спілкування, співпраця та взаємодія між учителем, учнем та його батьками.
Для того, щоб вчителю й батькам працювати разом, розвиваючи партнерство, необхідно обрати суттєві методи успішної співпраці:
1. Постійне, чітке, двостороннє спілкування.
2. Різні способи залучення батьків до виховного процесу.
Основний метод співпраці: спілкування.
Спілкування може бути формальне та неформальне: спілкування з окремими батьками та із групою батьків.
Неформальне спілкування відбувається тоді, коли вчитель зайнятий іншими справами. Активне слухання є важливим для обох форм спілкування. Так як під час неформального спілкування вчитель не завжди має можливість і час приділити цьому належну увагу, тоді він може запропонувати окрему (індивідуальну) зустріч і саме тоді спілкування набуває формального характеру.
В основному спілкування з батьками проходить при особистій зустрічі. Та можна спілкуватися й іншими способами: телефонні дзвінки, соціальні мережі, листи електронною поштою і т.д.
На мою думку, основними методами роботи з батьками є:
- Батьківські збори
Слід зазначити, що працівники будь-якої організації можуть витрачати на збори половину свого робочого часу. Тому дуже важливо продумати та спланувати як можна більше деталей. Тоді збори пройдуть ефективніше і батьки будуть задоволені як результатом, так і процесом.
- Індивідуальні зустрічі з батьками
На відміну від батьківських зборів, індивідуальні зустрічі вдається проводити не так часто (не всі батьки, через зайнятість та інші причини, приходять на зустрічі), хоча вони є дуже важливими у процесі спілкування з батьками. Тому індивідуальні зустрічі найвдаліше проводити двічі на рік (на початку та наприкінці навчального року) і вирішувати найважливіші питання.
Для того, щоб стосунки між вчителем та батьками були відкритими та відбувалося продовження діалогу, важливо, щоб кожна зустріч, проведена з батьками, приносила реальні результати. Батьки мають отримати від учителя відповіді на всі, поставлені ними, запитання. Зважаючи на зміст зустрічі, відповідь може бути надана у наступних формах:
- посилання на певні джерела інформації;
- призначання наступної зустрічі;
- телефонний дзвінок;
- письмовий звіт;
- повідомлення тощо.
- Інші форми спілкування з батьками
Спілкування з батьками має відбуватися протягом всього навчального року і має бути обов’язковою частиною річного виховного плану роботи.
Найвдалішими формами вважаю:
- інформаційні бюлетені (мають містити інформацію про заходи, в яких приймають участь діти);
- зустрічі групи батьків (батьки можуть зустрічатися аби планувати волонтерські заходи для класу чи школи);
- обмін книжками (батьки та вчителі можуть обмінюватися книжками, матеріалами про цікаві підходи до навчання та виховання дітей);
- святкові заходи (заходи можуть бути на різну тематику, залучаються учні, батьки, вчителі).
Слід зазначити, що від постійного спілкування користь отримують усі учасники процесу (учні, батьки, вчителі). Особливо важливе спілкування для дітей: вони бачать дорослих, важливих у їхньому житті, співпрацюють з ними. Саме це зміцнює їхнє відчуття впевненості, безпеки, любові.
- Батьківська кімната
Дуже добре, коли є можливість для створення такої кімнати – окремого спеціального облаштованого місця для проведення зустрічей з батьками (стіл, стільці, м’які меблі, полички з літературою). Облаштовуючи таку батьківську кімнату, школа демонструє свої серйозні наміри щодо ролі батьків і важливості співпраці з ними.
Основні методи та прийоми роботи:
залучання батьків до виховного процесу.
Залучаючи батьків до виховного процесу, треба знати і розуміти переваги такої співпраці для усіх: учнів, батьків, вчителів.
Переваги для вчителя:
- вчитель отримує додаткову інформацію про дітей;
- батьки надають допомогу в організації освітньо-виховного середовища;
- батьківська допомога при виготовленні навчальних матеріалів;
- допомога батьків у проведенні окремих занять або заходів (проведення екскурсії, допомога при свторенні проектів, підготовка до свят тощо);
- саме участь батьків у виховному процесі збільшує їхню повагу до роботи вчителя.
Практичний досвід
Вчитель вирішив відсвяткувати п’ятдесятий день шкільного року особливим способом. Учні із захопленням говорили про п’ятдесят днів перебування у школі. Батькам сподобалася ідея такого свята і вирішили допомогти вчителю відсвяткувати п’ятдесятий день шкільного життя. Група батьків-активістів вигадали декілька занять для учнів, вчителів та інших батьків, які можна провести в цей день. Кожна дитина принесла у цей день до школи 50 предметів одного виду і показувала всім – наприклад 50 квасолин, ґудзиків, камінців і т.д.
Дітям і батькам завдання дуже сподобалося і вони не стримували своєї фантазії, створюючи колекції з 50 предметів. Вони випікали різну випічку із цифрою 50 і ділилися нею в класі. Потім, протягом дня, діти разом із батьками вирішували математичні завдання, де фігурувала цифра 50.
Батьки як помічники вчителя
Керівники шкіл та вчителі звикли, що батьки допомагають у проведенні ремонтних робіт і класі, придбанні необхідних матеріалів тощо. Але батьки можуть надавати й іншу допомогу, яка також є дуже цінною та необхідною в шкільному житті. Наприклад:
- помічники вчителя у роботі з дітьми (допомагати можуть як батьки так і інші члени родини в організації та проведенні не тільки виховних заходів, але й навчальних занять, підготовці навчальних матеріалів);
- помічники вчителя у роботі з іншими батьками (допомога вчителю може надаватися у контактуванні з іншими батьками для поширення важливої інформації, ознайомленні батьків новоприбулих учнів з особливостями життя класу та ін. )
Коли є у класі додаткова людина (помічник), то у вчителя збільшується можливість організувати роботу в малих групах. Помічники можуть допомагати у різних видах діяльності – почитати книгу, слухати розповіді дітей, допомагати учням виконувати творчі, мистецькі роботи. З дозволу вчителя можуть допомагати індивідуальним учням.
До речі, дітям дуже подобається бачити своїх батьків у ролі вчителів, а це ще один приклад поведінки дорослих людей. Сучасні батьки дуже зайняті, тому вчитель може запросити до співпраці інших членів родини – бабусь та дідусів, які часто із великим задоволенням приймають участь у виховному процесі.
Вчителі часто скаржаться, що з боку батьків відсутні допомога та розуміння. Це вони часто самі не завжди готові до співпраці. Причини можуть бути різними: вчителі звикли самостійно працювати і в команді їм працювати складно, інша причина – брак часу, адже помічника необхідно підготувати (спільно спланувати свої дії, розповісти про очікувані результати, а також вислухати очікування помічника).
Для багатьох вчителів робота з помічником – новий досвід, а будь-який досвід – вихід із зони комфорту. Проте, слід пам’ятати, присутність і робота помічника у класі має багато переваг, про які згадувалося раніше. І саме переваги нагадуватимуть вчителям про користь такої співпраці, особливо коли кожен повірить у плідність такої роботи.
Підготовка батьків до виконання ролі помічника вчителя
Важливою складовою успішного залучення батьків у якості помічників учителя є планування. Вчитель має чітко знати, коли саме буде необхідна допомога батьків.
Для цього варто переглянути режим навчального дня і скласти розклад, де буде вказано вид допомоги і ознайомити батьків із ним.
Як досягти успіху…
- Ознайомча зустріч для помічників учителя – невід’ємна частина успішного залучення батьків до цієї роботи.
Слід запросити батьків чи інших членів родин, які зголосилися бути помічниками вчителя, ввечері або в інший зручний для всіх час.
При цьому важливо пам’ятати про наступне:
• привітання батьків (інших членів родин);
• пояснення особливості виховного процесу;
• зазначення, виду допомогти;
• ознайомлення зі своїми очікуваннями;
• спільне ознайомлення з правилами класу;
• обговорення важливості дотримання конфіденційності учнівських успіхів;
• складання переліку завдань для кожного помічника, враховуючи інтереси та навички помічників, потреби вчителя;
• заохочування їхніх запитань та відповідь на них.
2. Надання інформації у письмовому виді – кожен помічник вчителя має отримати список дітей у класі, дату й час свого першого відвідування.
3. Протягом року можна проводити додаткові тренінги для помічників – залежно від потреб та їхніх інтересів.
4. Наприкінці навчального року важливо подякувати своїм помічникам – можна подяки, листівки, виготовлені учнями.
Попри велике різноманіття сучасних організаційних форм роботи з батьками, найвдалішими вважаю такі:
|
Індивідуальні |
|
|
Колективні |
|
|
Групові |
|
Також підтримую контакт з батьками за допомогою форм письмового спілкування:
- брошури;
- бюлетені,
- щотижневі записки;
- неформальні записки;
- особисті блокноти;
- дошка оголошень.
Періодично виставляємо папки-розгортки: «Дитячі хвороби», «Безпека учнів», «Як заохотити дитину до навчання», «Роль родини у вихованні дитини» та ін. В ці папки вкладаємо підібрані матеріали з ілюстраціями, порадами, рекомендаціями. Цю папку можна взяти додому, ознайомитися, щось записати, над чимось подумати.
Часто готуємо виставки дитячих робіт, рекламу книг, список статей в системі internet з проблем родинного виховання.
Співпраця школи з родинами у вихованні дітей – справа непроста і індивідуальна. Тому стараємося вивчити запити та пропозиції батьків, рахуватися із ними. Використовуємо метод анкетування. Цей метод допомагає більше пізнати дітей, батьків, знайти та відпрацювати єдиний підхід вчителя і батьків до виховання та розвитку дитини, а також допомагає вносити поправки в роботу, стимулює шукати нові нетрадиційні прийоми роботи з батьками учнів.
Найпоширенішим та найвдалішим методом роботи з родинами є консультації та бесіди, проведення тематичних батьківських зборів. Під час цих зустрічей намагаємося до кожної родини підходити індивідуально. По мірі можливості намагаємося зрозуміти та виправити помилки або, за потреби, вжити заходів щодо поліпшення виховної ситуації в родині в цілому, при цьому зберегаючи довіру та конфіденційність.
В.О.Сухомлинський у своїй книзі «Серце віддаю дітям» писав: «Добрі почуття, емоційна культура - це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш». Тому разом з батьками стараємося виховати в дітях добро, людяність, милосердя. Ми організували і провели акції «Подаруй іграшку товаришу», «Подаруй книгу бібліотеці». В цих акціях активну участь взяли всі батьки і діти. Таким чином батьки показують своїм прикладом дітям, як можна творити добро.
Дозвіллєвий напрям в роботі з батьками виявився дуже привабливим, потрібним, корисним, але, треба зазначити, найскладнішим в організації. Це тому, що будь-який спільний захід дає змогу батькам:
- побачити зсередини проблеми своєї дитини, труднощі у взаєминах;
- спробувати різні підходи;
- подивитися, як це роблять інші,
тобто набути досвід взаємодії не тільки зі своєю дитиною, але і з батьківською громадськістю в цілому.
Було проведено багато заходів, в яких, разом із дітьми, активну участь приймали батьки та інші члени родини:
- свята «В гостях у осені», «8 Березня - день особливий», «Масляна», «Великдень», «Найкраща родина моя»;
- розваги «Сімейні посиденьки», «Нумо, матусі», «Всі професії потрібні, всі професії важливі»;
- спортивні дозвілля «Здоровий спосіб життя»;
- вернісаж «У світі почуттів і емоцій», «Наші доньки і синочки»;
- спільні проекти «Україною крізь час»;
- випуск сімейних газет «Відпочиваємо всією родиною», «Чудо - чадо»;
- виставки сімейних колекцій, реліквій «З бабусиної скриньки», «Ось так наряд»;
- спільні походи «У світ прекрасного»;
- екскурсії «Ми - друзі природи», «Захистимо свою природу».
В. А. Сухомлинський сказав: «Діти - це щастя, створене нашою працею. Заняття, зустрічі з дітьми, звичайно, вимагають душевних сил, часу, праці. Але, адже і ми щасливі тоді, коли щасливі наші діти, коли їхні очі наповнені радістю».
Зазначені вище зустрічі, свята будуть відбуватися постійно і будуть яскравими, корисними і захоплюючими, адже в результаті їх проведення формуються позитивні взаємини батьків зі своїми дітьми, встановлюються емоційні контакти.
Хочеться зазначити, що виховання і розвиток дитини не можливий без участі батьків. А щоб вчитель міг покластися на батьків в наданні будь-якої необхідної допомоги і вони були зацікавлені в виховному процесі, требі переконати їх у тому, що розуміння своїх дітей є найблагороднішою і цікавішою справою, адже діти вчаться на прикладі своїх батьків.
У висновку хотілося б ще раз відзначити, що родина і школа - дві важливі складові соціального розвитку дитини і, звичайно ж, без батьківської допомоги процес виховання і формування особистісних якостей дитини неможливий або, принаймні, недостатній. Взаємодія батьків і школи - це тривалий процес, довга і клопітка праця, що вимагає терплячого, неухильного дотримання обраної мети.
Надалі ми будемо продовжувати шукати нові шляхи співпраці з батьками. Адже у нас одна мета – виховувати майбутніх творців життя. Хочеться вірити, що наші діти, коли виростуть, будуть любити і оберігати своїх близьких. Будуть нашою гордістю.