"Що таке "булінг" і як з ним боротися"
Насамперед зауважимо, що жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Будь-яке насильство над дитиною переслідується законом.
У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу.
Булінг - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Які ознаки булінгу?
Типовими ознаками булінгу є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого».
Які є види булінгу ?
Виділяють такі види булінгу:
- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
- психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?
Не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди, принизити жертву.
Наприклад, якщо Вашу дитину штовхнули в школі без наміру завдати шкоди, це не є булінгом. Проте, якщо дитина регулярно навмисно фотографує однокласника чи однокласницю у роздягальні, а потім шантажує або поширює ці фото з метою приниження, це вважається булінгом.
Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?
Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:
- розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
- вживає відповідних заходів реагування;
- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
- повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Крім того, Закон зобов’язує педагогічних працівників повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.
Яка відповідальність за вчинення булінгу?
До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність за булінг. Відтепер вчинення булінгу (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи карається штрафом.
У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу.
Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу.
І насамкінець, декілька порад, що робити якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу:
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
- Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію.
Підходи до профілактики булінгу (цькування) в закладах освіти
Важливою є робота з профілактики цькування та конфліктів в закладах освіти. Що ж робити вчителю та адміністрації аби запобігти виникненню подібних випадків? Які навички потрібно мати самим та чому навчати дітей?Як сформувати дружню та привітну атмосферу в групі (класі) та в усьому закладі освіти?
Насамперед, необхідно розуміти, що способи профілактики булінгу (цькування) в закладі освіти бувають різні. Все залежить від ситуації, можливостей закладу освіти та його вибору.
Профілактика булінгу (цькування) та створення дружнього освітнього середовища це не просто процес. Це перебудова свідомості кожного – дітей, вчителів, батьків та інших учасників освітньої спільноти.
Важливою складовою профілактики є формування дружньої атмосфери в групі (класі) та в усьому закладі освіти. Існує два підходи до профілактичної роботи з учнями/ученицями-дисциплінарний (до якого також входить політика “нульової толерантності” до насильства) та відновний.
|
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД |
ВІДНОВНИЙ ПІДХІД |
|
Яке правило було порушено? |
Що сталося? |
|
Хто винен? |
Якої шкоди було завдано? |
|
Яке покарання або санкцію необхідно застосувати? |
Що потрібно зробити для виправлення ситуації? |
Дисциплінарний підхід це те, до чого ми традиційно звикли: коли в закладі освіти відбувається правопорушення, винних у ситуації викликають до директора/директорки, який/яка визначає, яке правило було порушено, хто його порушив та яке покарання, відповідно до правил закладу освіти ця дитина має нести.
Таким чином, поведінка дитини визначається як порушення правил, а обговорення з директором фокусується на звинуваченні та встановленні провини в минулому. Такий підхід формує змагальні та суперницькі стосунки, в яких кожен/кожна, хто вчиняє правопорушення, думає лише про те, як «не попастися».
У випадку покарання та встановлення винних директором/директоркою або викладачем/викладачкою у дитини не виникає усвідомлення своєї відповідальності та розуміння шкоди, що була заподіяна. Профілактичний ефект дисциплінарних заходів мало ефективний.
На схемі зображені основні етапи, які проходить правопорушник під час застосування дисциплінарних заходів і як це впливає на гармонійність стосунків в колективі.
Відчуваючи страх, сором від скоєного вчинку та власну провину, правопорушник/правопорушниця швидко переходить від цих етапів до захисної реакції заперечення, ухиляння від відповідальності та зустрічних звинувачень.
Радикальним проявом дисциплінарного підходу є політика нульової толерантності. Вона передбачає, що навіть за незначні проступки та правопорушення призначається максимально можливе покарання, відповідно до правил закладу освіти або закону. Метою такого підходу є усунення будь-якої небажаної поведінки. Покарання є обов’язково встановленим заздалегідь, однаковим для всіх подібних випадків, та незалежним від індивідуальних особливостей правопорушення або пом’якшувальних обставин. Але нам варто пам’ятати, що досвід закладів освіти, які практикували абсолютне неприйняття конфліктів та агресії показує, що кривдники/кривдниці лише вчаться краще приховувати заподіяну шкоду. Політика нульової толерантності не змінює поведінку кривдника/кривдниці та є крайньою мірою.
На відміну від дисциплінарного, відновний підхід змінює фокус та вчить дитину відповідальності. У такому випадку, директор/директорка або вчитель/вчителька, що розбирається з конфліктом, насамперед запитує дитину про те, що сталося, аби розібратись в ситуації та дати їй самій проаналізувати власні дії.Визначає поведінку як таку, що завдає шкоди - запитуючи якої саме шкоди було завдано. Це допомагає правопорушнику/правопорушниці навчитись проявляти співчуття до інших та розвинути емпатію. Коли завдана шкода була виявлена – директор/директорка або викладач/викладачка запитує що потрібно зробити щоб виправити ситуацію. Це допомагає дитині у свідомити власну відповідальність за скоєне правопорушення та відчути потребу виправити завдану шкоду.
Таким чином, відновний підхід фокусується на співпраці та залученні до вирішення проблеми, враховуючи почуття, потреби та погляди усіх сторін конфлікту. Базуючись на підходах діалогу та переговорів, подібний підхід залучає до розмови усі сторони конфлікту, формує прийняття та усвідомлення відмінностей (інакшості).
Чому треба навчати дітей задля попередження ситуації булінгу (цькування).
Причиною появи булінгу (цькування) в закладах освіти часто є низький рівень емоційного інтелекту учнів/учениць, відсутність навичок правильної комунікації та співпраці, толерантного ставлення та прийняття інакшості. Коли дитині погано – вона переносить свої емоції на інших, часто навіть не розуміючи, що саме обумовило таку поведінку. Що ж може зробити вчитель/вчителька, аби сформувати необхідні для позитивної комунікації навички та побудувати в групі (класі) безпечну і комфортну атмосферу?
Можна застосовувати різні інструменти, що допомагатимуть учням/ученицям розвивати навички комунікації та соціальної взаємодії, емпатії та правильного і не конфліктного відстоювання власних інтересів. Одним з таких інструментів є програма профілактики булінгу (цькування) «Не смійся з мене». Вона допомагає створити в навчальному закладі безпечне, більш турботливе та шанобливе середовище.
Програма «Не смійся з мене» заснована Пітером Ярроу з легендарної фольклорної групи «Пітер, Полта Мері». За роки свого існування вона залучила понад 500000 працівників освіти та батьків з усього світу. Вона передбачає організацію тренінгових занять за певними тематичними блоками.
Під час реалізації програми діти вчаться доречно виражати свої емоції, проявляти увагу, співчувати та будувати співпрацю, знаходять творчі вирішення конфліктів, вчаться усвідомлювати та приймати відмінності. Завданням педагогів, дітей та батьків є створення клімату, в якому неможливі емоційні та фізичні образи через жорстокість, глузування та знущання.
Важливо розуміти, що програма тренінгових занять буде ефективною лише тоді коли вона відповідає віку, досвіду та рівню обізнаності учасників щодо конкретним. Тому, готуючись до занять, необхідно враховувати вікові та інші особливості їхніх учасників.
Програма заняття складається з 4 тематичних блоків:
− Вираження почуттів;
− Турбота, співчуття і співпраця;
− Творче вирішення конфлікту;
− Усвідомлення і сприйняття розбіжностей.
З детальним описом кожного з блоків можна ознайомитись за посиланням, наведеним у додатку 1.
Оскільки програма покликана розвивати творчість у процесі вирішення конфліктів, під час тренінгів можна співати пісні. Їх спільне виконання на початку чи наприкінці вправ показало хороші результати у вихованні командного духу.
Важливим етапом є рефлексія вкінці кожного заняття. Вона містить вправи на встановлення зв’язку з дітьми та формування довіри.
Кожний тематичний блок містить поради, як покращити результативність програми з оглядом додаткових навичок, які важливо сформувати, та спеціальних пропозицій щодо того, де знайти вправи для їх розвитку.
Тривалістьодногозаняттястановить45хв.
Якщо ви маєте бажання впровадити програму у своїй групи (класі), варто заздалегідь чітко спланувати графік занять, виходячи з наявних умов та часових ресурсів.
Гарних результатів можна досягти, проводячи одне заняття щодня протягом трьох тижнів. Якщо ж ви не маєте такої можливості, програма-мінімум обмежується двома заняттями на тиждень протягом п'яти тижнів.
Важливо не робити занадто довгої перерви у заняттях, а також не змінювати порядок вправ, оскільки вони спрямовані на поступове вибудовування взаємної довіри та згуртованості.
Оскільки булінг (цькування) та інші вияви неповаги часто мають місце за межами закладу освіти – наприклад, у різних громадських установах, кафе, транспорті чи на спортивному майданчику, важливо, щоб діти на практиці дослідили шляхи застосування отриманих знань, принаймні в межах свого колективу та закладу освіти.
Дітям також корисно відчувати, що вони здатні успішно розв'язувати складні, суперечливі питання, які можуть здаватися непосильними. Це відчуття суспільної ефективності спонукає до ефективного навчання.
Пам’ятайте, що важливою також є постать ведучого/ведучої програми, адже його/її поведінка має допомагати краще засвоювати запропонований матеріал. Він/вона має бути гнучким(кою), мобільни(ною), демонструвати власну впевненість, уникати оціночних суджень, висловлювати підтримку всім учасникам/учасницям, заохочувати позитивну поведінку та групову взаємодію, спонукати учасників/учасниць обмінюватись досвідом, робити заняття однаково інформативними та розважальними, говорити просто, уникаючи складних термінів і висловлювань, уважно вислуховувати учасників/учасниць, навіть якщо щось не виходить, та не забувати про почуття гумору. Заняття будуть ефективними, якщопроходитимуть легко і вільно. Крім того, гумор допоможе вам згладжувати «гострі кути», яких не уникнути під час роботи з підлітками.