Психологічна допомога учням в умовах воєнного стану

Війна в Україні кардинально змінила наше життя.

 Сьогодення кидає нам виклики:

• Страхи за себе та рідних;
• Ситуація невизначеності;
• Коливання емоційних станів;
• Порушене відчуття безпеки;
• Постійна фонова тривога.

Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку.

      З викликами, що принесла нам війна до цього дня не зіштовхнувся жоден  працівник освіти. В умовах війни діти часто зазнають  травматичного досвіду та потребують підтримки.  Вчитель повинен не тільки нести учням наукові знання , але й озброїти їх навиками безпечної поведінки, абеткою психологічних знань, які є вкрай необхідними в цей складний час. Це дасть можливість кожній дитині зберегти своє здоров’я та життя, навчить адаптації, вмінню орієнтуватися згідно ситуації, яка виникла, боротися зі страхами, тривогою, нападами паніки.

 В умовах війни діти часто зазнають травматичного досвіду та потребують підтримки від дорослих або психологів.

Але дитячий травматичний стрес не завжди проявляється явно, інколи зміни в поведінці можуть відбуватись впродовж тижнів, місяців та навіть років.

До того ж різні вікові групи дітей можуть переживати стрес по-різному.

Ознаки травматичного стресу у дітей різних

вікових категорій

Діти дошкільного віку:

• плачуть або кричать частіше, ніж звичайно;
• відчувають себе пригнічено або боязко;
• переживають нові страхи, зокрема тривогу при розлуці з батьками;
• сняться кошмари;
• у дитини може бути нетримання сечі в ліжку;
• розвиваються шкідливі звички в їжі, дитина може набирати зайву вагу;
• дитина відтворює травматичний досвід під час гри;
• ставить запитання про смерть;
• повертаються до моделі поведінки, яка притаманна в більш ранньому віці;
• можуть мати затримки в розвитку.

Діти, які навчаються в початковій школі:

• відчувають сором і провину;
• демонструють надмірну прив’язливість до дорослих, котрим довіряють;
• мають проблеми зі сном та концентрацією уваги;
• надмірно турбуються про свою безпеку;
• здригаються від найменшого подразника;
• постійно розповідають про травмуючий досвід та бояться, що він повториться;
• засмучуються через найменші дрібниці;
• знижується успішність в школі.

Підлітки:

• мають ознаки депресії;
• почуваються самотніми або "божевільними"
• уникають місць, які можуть нагадувати негативний досвід;
• мають проблеми зі сном;
• вдаються до ризикованої поведінки;
• проявляються розлади харчової поведінки;
• можуть мати суїцидальні схильності;
• розповідають про травмуючий досвід з великою кількістю подробиць;
• можуть вживати алкоголь та проявляти нехарактерну сексуальну активність;
• кажуть, що нічого не відчувають.

Надання першої психологічної допомоги дітям

Перша психологічна допомога дитині, яка перебуває в стресовому стані, базується на трьох основних оперативних принципах:

• І. Дивитися
• ІІ. Слухати 
• ІІІ. Спрямовувати 

І. Дивитися

Для ефективної реалізації цього принципу варто скористатись такими порадами: 

• знайдіть для розмови безпечне та тихе місце, де ніщо та ніхто не відволікатиме;
• говоріть м’яко, повільно та спокійно. На запитання дитини про травмуючі події відповідайте простими словами без жахливих подробиць; 
• підтримуйте зоровий контакт таким чином, щоб ваші очі були на одному рівні з дитиною; 
• забезпечуйте умови безпеки. 

Якщо дитина відчуває паніку або  виглядає дезорієнтованою, спробуйте зосередити її увагу на нейтральних навколишніх об'єктах у найближчому оточенні, які вона може побачити, почути чи помацати. Для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання у випадку виникнення відчуття нереальності того, що відбувається, попросіть її: 

• упертися ногами в підлогу та поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах; 
• розповісти, що вона бачить і чує;
• зосередитися на своєму диханні і дихати повільно. 

ІІ. Слухати                         

Аби налагодити довірливій контакт з дитиною надзвичайно важливо уважно її слухати. Тож під час розмови варто дотримуватись таких правил:

• будьте терплячими і спокійними;
• вислуховуйте її міркування і страхи без засуджень і оцінок;
• показуйте своїм виглядом, що ви уважно її слухаєте, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючі репліки;
• надавайте їй можливість помовчати в разі необхідності;
• висловлюйте співчуття, коли вона говорить про свої почуття, перенесену втрату або страшні події;
• не влаштовуйте детальних розпитувань, щоб уникнути повторення стресової ситуації;
• будьте делікатні щодо фізичного контакту;
• з’ясуйте, що є для неї найважливішим просто зараз та допоможіть розібратися у тому, що є першочерговим.

ІІІ. Спрямовувати 

Діти, що знаходяться у стані дистресу, почуваються вразливими, ізольованими та безпорадними, їх переповнюють тривоги та страхи. Тож для знаходження ефективних способів отримання практичної  допомоги можна скористатись такими порадами: 

• дізнайтеся у дитини, як вона справляється з труднощами, та підтримуйте використання позитивних стратегій;
• заохочуйте дитину обмірковувати свої нагальні потреби та визначати пріоритетні. Наприклад, ви можете попросити її подумати про те, що їй потрібно саме зараз, а що можна відкласти на потім;
• запитайте, чого вона боїться та які превентивні заходи допоможуть залишитися неушкодженою; 
• поцікавтеся в неї, що допомагає їй відчувати себе краще чи розслабитися;
• допоможіть дитині згадати друзів або рідних, які її підтримують у житті та здатні допомогти їм у поточній ситуації; 
• залучайте дітей молодшого віку до творчості (малювання, ліплення з пластиліну) – це дозволить виявити почуття та переживання дитини на невербальному рівні. А дітям старшого віку можна запропонувати організувати допомогу іншим однокласникам або молодшим школярам – це дозволить їм більшою мірою відчути контроль над ситуацією.

ДДДПП

 1.   Д. - дотик(обійняти дитину).

2.  Д. - дія (струситися як песик; потягнутися, як котик; пострибати, як зайчик тощо).

3.  Д. - дихання(техніка «Свічка і квітка» - уявляємо, що ми повільно задмухуємо свічку(робимо повільний видих через рот). Після цього ми уявляємо ніби вдихаємо носом аромат квітки(робимо повільний вдих через ніс) і затримуємо дихання. Робимо таких вдихів – видихів 2 -3 цикла. Починаємо з видиху.

4. ПП - позитивне переконання( ти- розумничка, ти – молодець, ти – справляєшся, у тебе виходить, ми- разом, ми- з тобою, Бог нас оберігає, ти- красунчик, ти – молодець, я в тебе є, ти в мене є, у нас є захищений простір, ми можемо погладити нашого котика (будь-які переконання в позитивному ключі, будь-яке позитивне послання).

 Наприкінці під позитивне переконання робимо вправу «Метелик»(праву руку згинаємо і кладемо на ліве плече, ліву руку кладемо на праве плече і по черзі кожною рукою легенько поплескуємо по плечу, при цьому в ритм повторюємо: «ти в мене-молодець» або « я- великий молодець», «я – розумниця / розумник», « я справлюся з цією ситуацією».

                         Здоров'язбережувальна складова

Використання:

• Дихальних вправ.
• Психологічних хвилинок.
• Вправ на розпізнання емоцій,Вправ на зниження тривожності.
• Арт-терапевтичних вправ.

                        Техніки дихання  при тривозі та панічній атаці

                    Вправи на зняття зайвої напруги, стресу та тривожності:

https://www.youtube.com/watch?v=g5w0WoXt2PU

https://www.youtube.com/watch?v=NHBEUdOaHg8

https://www.youtube.com/watch?v=Ox_vERq7Gu4

https://www.youtube.com/watch?v=hVTqEEVUZaw

https://www.youtube.com/watch?v=UJC2Ee4skoI

https://www.youtube.com/watch?v=hguSKqCOJOM

                                               Вправи-антистрес:

https://www.youtube.com/watch?v=qT6O4vCDFyY

https://www.youtube.com/watch?v=3R5u1O7VG38

https://www.youtube.com/watch?v=hcuaajop_5Q

                                       Психологічні хвилинки: 

https://www.youtube.com/watch?v=akFIyQ4NKtU

https://www.youtube.com/watch?v=He-152zghYs

https://www.youtube.com/watch?v=d3eG1oi8yxs

https://www.youtube.com/watch?v=CmnIgtlkcUs

https://www.youtube.com/watch?v=d0umDNfI6yo

https://www.youtube.com/watch?v=wdbwcHY_KLA

                            Вправи на розвиток уяви, пам'яті та фантазії:

https://www.youtube.com/watch?v=lx76yQEPgx8

https://www.youtube.com/watch?v=K4ZAA7-6yxc

https://www.youtube.com/watch?v=YkOmOb5AZhI

https://www.youtube.com/watch?v=EzffrANT7Ww

                                     Вправа на розрізнення емоцій:

https://www.youtube.com/watch?v=SShxDxADpqs

                                          Арт-терапевтичні вправи:

https://www.youtube.com/watch?v=PvgQhZQjh18

https://www.youtube.com/watch?v=OKJI2n57s40

https://www.youtube.com/watch?v=F6-iu1qLaNI

https://www.youtube.com/watch?v=YyB8rsRs6wM

https://www.youtube.com/watch?v=pdGpiqKFMHk

https://www.youtube.com/watch?v=QxyULMFEAOQ

                                       Як проводити уроки під час війни

https://www.youtube.com/watch?v=pjZHa3G_qLY

                                                 Освіта – наша суперсила

Головне завдання вчителя – створити на своїх уроках довірливу і невимушену атмосферу поваги й взаємної підтримки, де учні не бояться ділитися своїми думками та емоціями. Основна формула – чуйність + вимогливість.

                                        Поради батькам

https://www.youtube.com/watch?v=wJElOJ3yegA

https://www.youtube.com/watch?v=b64s14YZ_6M

https://www.youtube.com/watch?v=iKq64JtmV5Y

https://www.youtube.com/watch?v=JuEQQnFOus4

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків. . Головне правило: спокійні батьки – спокійні діти.

1. Продовжуйте огортати дитину любов’ю і доглядом. Обіймайте, пояснюйте, відволікайте. Діти молодшого шкільного віку відчувають захист і батьківську любов через тактильний контакт, коли їх обіймають, читають разом або допомагають заснути.

2. Не забувайте піклуватися про себе: сон, їжа та спілкування важливі.

3. Піклуйтеся про власне психічне та фізичне здоров’я. Ви не  можете допомогти своїм дітям, якщо самі почуваєтеся погано. Позбавтеся почуття вини. Не звинувачуйте себе в тому, що сталося або що ви зробили щось не так.

4. Якщо ви плачете разом з дитиною, не треба говорити, що вам щось потрапило в око. Поясніть свою поведінку відповідно віку дитини.. Дитині необхідно розуміти, що в мами чи тата бувають різні емоції , і це нормально .

5. Говоріть про емоції, спілкуйтеся з важливими для вас людьми. Зателефонуйте. Просте «Як ти?» може надихати і вас, і того кому ви телефонуєте.

6. Спостерігайте за емоційним станом дитини і реагуйте на її потреби.  Ставте дитині відкриті запитання, стежте за її емоційною реакцією та рівнем активності. Важливо, щоб дитина говорила, запитувала, показувала свій емоційний стан. Якщо діти грають або малюють «війну» - не забороняйте. Емоції треба програти, озвучити,  витягти. Це допоможе справитися з емоціями  і зменшить тривожність і стрес.

7. Реагуйте на потреби дитини, по можливості задовольняйте їх – це поверне дитині відчуття безпеки.

8. Ви не маєте права давати обіцянки, які від вас не залежать: «все буде добре», «нічого не станеться». Краще скажіть: « щоб не сталось, головне, що ми є один в одного».

9. Думайте про майбутнє, а не минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте, що ви зробите першим після настання миру. Такі міркування і розмови надихають і стабілізують.

10. Попросіть допомогу, якщо вам потрібна підтримка.

Ваше піклування, увага та любов створять безпечне середовище для дітей, де вони зможуть відчувати підтримку та надію, навіть у найважчі часи.